Цивільний (гражданский) кодекс України

Документ 435-15, на пiдставi 1111-16, чинний
← до Цивільного кодексу України
Книга п'ята. Зобов'язальне право
 

Глава 74
РОЗРАХУНКИ

Параграф 1. Загальні положення про розрахунки

Стаття 1087. Форми розрахунків

1. Розрахунки за участю фізичних осіб, не пов'язані із
здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у
готівковій або в безготівковій формі за допомогою розрахункових
документів у електронному або паперовому вигляді.
2. Розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за
участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними
підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі.
Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою,
якщо інше не встановлено законом.

Стаття 1088. Види безготівкових розрахунків

1. При здійсненні безготівкових розрахунків допускаються
розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів,
розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші
розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та
звичаями ділового обороту.
2. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид
безготівкових розрахунків на свій розсуд.
3. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші
фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні
рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом
безготівкових розрахунків.
4. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється
цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Параграф 2. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень

Стаття 1089. Загальні положення про розрахунки із
застосуванням платіжних доручень

1. За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням
платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку
у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної
платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк,
встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк
не передбачений договором або звичаями ділового обороту.
2. Положення цього параграфа застосовуються також до
відносин, пов'язаних із перерахуванням грошових коштів через банк
особою, яка не має рахунка у цьому банку, якщо інше не встановлено
законом, банківськими правилами або не випливає із суті відносин.

Стаття 1090. Умови виконання банком платіжного доручення

1. Зміст і форма платіжного доручення та розрахункових
документів, що подаються разом з ним, мають відповідати вимогам,
встановленим законом і банківськими правилами.
2. Банк не має права робити виправлення у платіжному
дорученні клієнта, якщо інше не встановлено законом або
банківськими правилами.
3. Платіжне доручення платника приймається банком до
виконання за умови, що сума платіжного доручення не перевищує суми
грошових коштів на рахунку платника, якщо інше не встановлено
договором між платником і банком.

Стаття 1091. Виконання платіжного доручення

1. Банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен
перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її
зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.
2. Банк має право залучити інший банк (виконуючий банк) для
виконання переказу грошових коштів на рахунок, визначений у
дорученні клієнта.
3. Банк повинен негайно інформувати платника на його вимогу
про виконання платіжного доручення. Порядок оформлення та вимоги
до змісту повідомлення про виконання банком платіжного доручення
встановлюються законом, банківськими правилами або договором між
банком і платником.

Стаття 1092. Відповідальність за невиконання або неналежне
виконання платіжного доручення

1. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного
доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього
Кодексу та закону.
2. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного
доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій
виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на
цей банк.
3. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій
спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе
відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

Параграф 3. Розрахунки за акредитивом

Стаття 1093. Акредитив

1. У разі розрахунків за акредитивом банк (банк-емітент) за
дорученням клієнта (платника) - заявника акредитива і відповідно
до його вказівок або від свого імені зобов'язується провести
платіж на умовах, визначених акредитивом, або доручає іншому
(виконуючому) банку здійснити цей платіж на користь одержувача
грошових коштів або визначеної ним особи - бенефіціара.
2. У разі відкриття покритого акредитива при його відкритті
бронюються грошові кошти платника на окремому рахунку в
банку-емітенті або виконуючому банку.
У разі відкриття непокритого акредитива банк-емітент гарантує
оплату за акредитивом при тимчасовій відсутності коштів на рахунку
платника за рахунок банківського кредиту.

Стаття 1094. Відкличний акредитив

1. Відкличний акредитив може бути змінений або анульований
банком-емітентом у будь-який час без попереднього повідомлення
одержувача грошових коштів. Відкликання акредитива не створює
зобов'язань банку-емітента перед одержувачем грошових коштів.
2. Виконуючий банк повинен здійснити платіж або інші операції
за відкличним акредитивом, якщо до моменту їх здійснення ним не
одержано повідомлення про зміну умов або анулювання акредитива.

Стаття 1095. Безвідкличний акредитив

1. Безвідкличний акредитив може бути анульований або його
умови можуть бути змінені лише за згодою на це одержувача грошових
коштів.
2. На прохання банку-емітента виконуючий банк може
підтвердити безвідкличний акредитив шляхом прийняття додатково до
зобов'язання банку-емітента зобов'язання провести платіж
відповідно до умов акредитива.
Безвідкличний акредитив, підтверджений виконуючим банком, не
може бути змінений або анульований без згоди виконуючого банку.

Стаття 1096. Виконання акредитива

1. Для виконання акредитива одержувач грошових коштів подає
до виконуючого банку документи, які передбачені умовами
акредитива, що підтверджують виконання всіх умов акредитива.
У разі порушення хоча б однієї з цих умов виконання
акредитива не провадиться.
2. Якщо виконуючий банк відмовляє у прийнятті документів, які
за зовнішніми ознаками не відповідають умовам акредитива, він
повинен негайно повідомити про це одержувача грошових коштів і
банк-емітент із визначенням причин відмови.
3. Якщо банк-емітент, одержавши прийняті виконуючим банком
документи, вважає, що вони не відповідають за зовнішніми ознаками
умовам акредитива, він має право відмовитися від їх прийняття і
вимагати від виконуючого банку суму, сплачену одержувачеві
грошових коштів з порушенням умов акредитива.

Стаття 1097. Відповідальність банку, що виконує акредитив

1. У разі необґрунтованої відмови у виплаті або неправильної
виплати грошових коштів за акредитивом внаслідок порушення
виконуючим банком умов акредитива виконуючий банк несе
відповідальність перед банком-емітентом.
У разі порушення виконуючим банком умов покритого акредитива
або підтвердженого ним безвідкличного акредитива відповідальність
перед платником може бути за рішенням суду покладена на виконуючий
банк.

Стаття 1098. Закриття акредитива

1. Акредитив закривається у разі:
1) спливу строку дії акредитива;
2) відмови одержувача грошових коштів від використання
акредитива до спливу строку його дії, якщо це передбачено умовами
акредитива;
3) повного або часткового відкликання акредитива платником,
якщо таке відкликання передбачене умовами акредитива.
Про закриття акредитива виконуючий банк повідомляє
банк-емітент.
2. Виконуючий банк одночасно із закриттям акредитива негайно
повертає банку-емітентові невикористану суму покритого акредитива.
Банк-емітент повинен зарахувати повернені суми на рахунок
платника.

Параграф 4. Розрахунки за інкасовими дорученнями

Стаття 1099. Загальні положення про розрахунки за інкасовими
дорученнями

1. У разі розрахунків за інкасовими дорученнями (за інкасо)
банк (банк-емітент) за дорученням клієнта здійснює за рахунок
клієнта дії щодо одержання від платника платежу та (або) акцепту
платежу.
2. Банк-емітент, який одержав інкасове доручення, має право
залучати для його виконання інший банк (виконуючий банк).
Випадки застосування та порядок здійснення розрахунків за
інкасовими дорученнями встановлюються законом, банківськими
правилами та звичаями ділового обороту.

Стаття 1100. Виконання інкасового доручення

1. У разі відсутності будь-якого документа або
невідповідності документів за зовнішніми ознаками інкасовому
дорученню виконуючий банк повинен негайно повідомити про це
клієнта. У разі неусунення зазначених недоліків банк повертає
документи без виконання.
2. Документи подаються платникові у тій формі, в якій вони
одержані, за винятком банківських відміток і написів, необхідних
для оформлення інкасової операції.
3. Документи, що підлягають оплаті при їх поданні, виконуючий
банк зобов'язаний подати до платежу негайно з отриманням
інкасового доручення.
Якщо документи підлягають оплаті в інший строк, виконуючий
банк повинен для одержання акцепту платника подати документи для
акцепту негайно з отриманням інкасового доручення, а вимогу
платежу має здійснити не пізніше ніж у день настання строку
платежу, визначеного у документі.
4. Часткові платежі можуть бути прийняті у випадках, якщо це
встановлено банківськими правилами, або за наявності в інкасовому
дорученні спеціального дозволу.
5. Одержані (інкасовані) суми негайно передаються виконуючим
банком у розпорядження банку-емітента, який повинен зарахувати ці
суми на рахунок клієнта. Виконуючий банк має право відрахувати з
інкасованих сум належні йому плату та відшкодування витрат та
(або) видатків.

Стаття 1101. Повідомлення про проведені операції

1. Якщо платіж та (або) акцепт не були отримані, виконуючий
банк повинен негайно повідомити банк-емітент про причини неплатежу
або відмови від акцепту. Банк-емітент повинен негайно повідомити
про це клієнта, запитавши у нього вказівки щодо подальших дій.
У разі неотримання вказівок щодо подальших дій у строк,
встановлений банківськими правилами, а якщо він не встановлений, -
в розумний строк виконуючий банк має право повернути документи
банку-емітентові.

Параграф 5. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків

Стаття 1102. Загальні положення про розрахунки із
застосуванням розрахункових чеків

1. Розрахунковим чеком (чеком) є документ, що містить нічим
не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця)
банку переказати вказану у чеку грошову суму одержувачеві
(чекодержателю).
2. Платником за чеком може бути лише банк, в якому чекодавець
має грошові кошти на рахунку, якими він може розпоряджатися.
3. Відкликання чека до спливу строку для його подання не
допускається.
4. Видача чека не погашає грошового зобов'язання, на
виконання якого він виданий.
5. Порядок та умови використання чеків встановлюються цим
Кодексом, законом та банківськими правилами.
6. Чек має містити всі реквізити, передбачені банківськими
правилами. Чек, в якому відсутній будь-який із реквізитів або до
якого внесені виправлення, є недійсним.
7. Форма чека та порядок його заповнення встановлюються
законом і банківськими правилами.

Стаття 1103. Оплата чека

1. Чек оплачується за рахунок грошових коштів чекодавця.
Порядок та умови бронювання грошових коштів на рахунку для
розрахунків із застосуванням чеків встановлюються банківськими
правилами.
2. Чек підлягає оплаті платником за чеком за умови подання
його до оплати у строк, встановлений банківськими правилами.
3. Платник за чеком повинен пересвідчитися усіма можливими
способами у справжності чека, а також у тому, що пред'явник чека є
уповноваженою особою.
4. Збитки, завдані у зв'язку з оплатою підробленого,
викраденого або втраченого чека, покладаються на платника за чеком
або чекодавця - залежно від того, з чиєї вини вони були завдані.

Стаття 1104. Інкасування чека

1. Подання чека до банку чекодержателя на інкасо для
одержання платежу вважається поданням чека до платежу.
Оплата чека провадиться у порядку, встановленому статтею 1100
цього Кодексу.
2. Зарахування коштів за інкасованим чеком на рахунок
чекодержателя провадиться після одержання платежу від платника,
якщо інше не передбачено договором між чекодержателем і банком.

Стаття 1105. Повідомлення про несплату чека

1. Чекодержатель повинен повідомити чекодавця про неплатіж
протягом двох робочих днів, наступних за днем вчинення протесту
або рівнозначного акта.
2. Особа, що не надіслала повідомлення у зазначений строк, не
втрачає своїх прав. Вона відшкодовує збитки, які можуть статися
внаслідок неповідомлення про несплату чека. Розмір відшкодовуваних
збитків не може перевищувати суми чека.

Стаття 1106. Наслідки несплати чека

1. У разі відмови платника в оплаті чека чекодержатель має
право пред'явити позов до суду. Чекодержатель має право вимагати
крім оплати суми чека відшкодування своїх витрат на одержання
оплати, а також процентів.
2. До вимог чекодержателя про оплату чека застосовується
позовна давність в один рік.


 
Сайт "Цивільний кодекс України" — громадський проект Компанії Wizardry © 2012